Цього року 22 травня минуло 60 років відтоді як селище Жовта Річка отримало статус міста обласного підпорядкування з назвою Жовті Води. Упродовж шести десятиліть місто пережило і часи скрути, і стрімкий розвиток. Напередодні відзначення важливих для нашої громади свят – Дня міста та Дня шахтаря – міський голова Володимир Абрамов розповів, що він пам’ятає про Жовті Води, чому пішов у мери та які труднощі у роботі довелося долати. Поцікавились і планами міської влади на майбутнє.
Міський голова Жовтих Вод Володимир Абрамов
Володимире Васильовичу, Ви – корінний жовтоводець. Розкажіть, будь ласка, що найбільше Вам запам’яталося за часи розбудови міста?
Я народився і виріс у Жовтих Водах. Навчався у СШ №9, яку закінчив із золотою медаллю. У нас був сильний клас: вісім відмінників, переможці олімпіад із фізики та математики. Потім було навчання в Московському автомобільно-дорожньому інституті та аспірантура. Будучи ще малим, не розумів, що завдяки підпорядкуванню Москві, у нас не було дефіциту товарів. Вистачало всього: і одягу, і будівельних матеріалів, і продуктів харчування. А коли я виїхав за межі Жовтих Вод, у Підмосков’я, – зрозумів, що продовольче забезпечення у них набагато гірше.
Я пам’ятаю як будувалася ЦНДЛа (нині – ДП «НВК «АтаМ»). Малими ми приходили на будівництво та брали собі на згадку керамічні вставки, якими були оброблені бетонні плити. З 13-ти років я добровільно пішов працювати у радгосп №1 (нині – ДП «Агроцех «Жовторічанський»). Пам’ятаю, як мама пишалася мною, коли у касі отримала мою першу зарплатню. Тоді ніхто не міг повірити, що працюючи вантажником, семикласник заробив стільки грошей.
Для мене Жовті Води у ті часи – це населення близько 60-70 тисяч, активне будівництво, прокладання доріг і постійний рух.
Незадовго до розпаду СРСР Ви повернулися до Жовтих Вод. Що пам’ятаєте про ті роки?
До Жовтих Вод я повернувся у 1988 році, одразу після закінчення аспірантури. За розподілом працював викладачем кафедри Південної філії центрального інституту підвищення кваліфікації керівних працівників і спеціалістів. Незважаючи на те, що дев’ять років я прожив у Москві, залишився вірним своїй Батьківщині. Під час референдуму голосував за незалежність України. Хочу відмітити, що він пройшов на належному рівні. Були розроблені спеціальні опитувальні листи, проводилося анкетування, свою думку могли висловити всі охочі. За різними даними у референдумі взяли участь 90% населення.
Пам’ятаю спілкування з народним депутатом України від Жовтоводського виборчого округу Барабашем Олександром Леонідовичем. Приємна, проста у спілкуванні людина. Тоді він допомагав нам у вирішенні питання щодо створення інституту для студентів на базі Південної філії центрального інституту підвищення кваліфікації керівних працівників і спеціалістів. Це була ідея, на мою думку, одного із найкращих керівників і реформаторів – Володимира Григоровича Садоніна. Так і виник у майбутньому ІП «Стратегія». Разом із Михайлом Крікуновим та іншими викладачами ми стояли у витоків створення цього навчального закладу.
90-ті роки були складними, але жити було цікаво. Щось нам вдавалося реалізувати, щось – ні. Але найбільше запам’яталося створення інституту, дефіцит товарів, черги у магазинах, наявність централізованої подачі гарячої води. Хоча на той час у більшості міст її вже не було.
2014-2015 роки виявилися складними для України. Але Ви не побоялися стати міським головою. Що, в першу чергу, вирішили змінити?
Ніхто не був готовий до таких подій. Я завжди говорив і буду говорити, що Україна – неподільна країна і Крим – частина нашої держави. Пішов у мери, бо на певному етапі стикнувся з тим, що переважна більшість попередніх міських голів мали відношення до Компартії чи Комсомолу. Аби перервати цю «традицію» та змінити місто на краще, я висунув свою кандидатуру на посаду очільника міста. Побачивши в моїй особі людину, яка може змінити ситуацію в Жовтих Водах на краще, 5526 жовтоводців проголосували за мене.
Бути мером непросто. Щодня ти несеш цей тягар відповідальності. Вночі ти не можеш заснути, бо постійно думаєш про місто, про те, що вже зроблено, а що ні. Потрібно бути в курсі усіх справ, перш ніж щось підписувати – його прочитати. Адже саме від дій міського голови та його рішень залежить подальша доля міста.
Я не підтримую кардинальних змін, я – за поступовість дій. Коли ти хочеш запровадити щось нове чи повністю ліквідувати старе, варто прорахувати можливі наслідки та побачити майбутні позитивні зрушення. Якщо цього не бачиш або вагаєшся – краще зачекати, обміркувати ще раз, відкласти на потім. Адже для мене важлива стабільність у місті та спокій його мешканців.
Приступивши до виконання своїх обов’язків, перш за все, я хотів змінити ставлення працівників комунальних підприємств і виконкому до жовтоводців. Ще рік-два тому містяни з негативом сприймали жеківців. Вважаю, що поступово нам вдається змінювати уявлення мешканців міста про владу та комунальників на краще. Тепер жовтоводці можуть переконатися в тому, що бути власником багатоповерхового будинку і не залежати від КП ВЖРЕО – цілком реально. Недарма за рік у місті створено понад 60 ОСББ.
Володимире Васильовичу, за час роботи на посаді міського голови, які труднощі Вам довелося долати і що для Вас виявилося найважчим?
Найважчим для мене виявилася відповідальність. Кожен свій крок, вирішення будь-якого питання потрібно обмірковувати наперед. Головне – не зробити помилку, яка матиме негативні наслідки. Адже від мого підпису на документах залежить подальша доля Жовтих Вод. Також складно боротися зі ставленням жовтоводців до свого міста. Коли я вранці їду на роботу та бачу сміття, яке видніється із покошеної трави, засмічений бульвар Свободи, то на думку спадає лише одне: мешканцям міста байдуже до Жовтих Вод. Ніхто чомусь не замислюється над тим, що буде з ним через 20-30 років, що ми залишимо після себе нащадкам. Тому звертаюся до жовтоводців із проханням: любіть Жовті Води та дбайте про його чистоту!
Капітальні ремонти доріг, освітлення вулиць, дієва та ефективна співпраця з обласною владою, система ProZorro та інше. І це тільки за рік роботи. Що в планах на майбутнє?
Завдячуючи команді Валентина Резніченка, у Жовтих Водах вперше за останні чотири роки капітально ремонтуються дороги. Тому я вдячний і облдержадміністрації, і обласній раді за значну підтримку нашого міста. Так, це не наше досягнення, але від нас залежить швидкість підписання договорів та початок виконання ремонтних робіт. Адже будь-який ремонт починається з розробки проектно-кошторисної документації, проведення експертизи. Тільки після цього облдержадміністрація приймає рішення.
Хочу сказати, що капітальний ремонт доріг у Жовтих Водах продовжуватиметься. Нове дорожнє покриття з’явиться на вулицях Заводська (від Центрального ринку до автовокзалу), Під’їзна, Маяковського та Хмельницького. До речі, вул.Хмельницького планують відремонтувати комплексно: замінити не лише дорожнє покриття, а й тротуари, лавочки, освітлення. Також управління ЖКГ уже розпочало роботи щодо розробки проектно-кошторисної документації ремонту вул.Кропоткіна. А минулого тижня департамент ЖКГ Дніпропетровської облдержадміністрації підтвердив інформацію щодо реконструкції парку Слави.
Ми продовжимо покращувати освітлення у місті. На черзі – віддалені райони (Весела Іванівка, Кулинівка, Водобуд). Сподіваюся, що крадіжки світлодіодних ламп припиняться. А жовтоводці нарешті почнуть дбайливо ставитися до комунального майна. Адже передусім це робиться для них.
І все ж таки своїм головним завданням я вважаю залучення інвестицій та створення нових робочих місць. Щодо цього – у 2016 році я розпочав перемовини з потенційними інвесторами стосовно відкриття у нашому місті нових підприємств. Наразі завод із виготовлення тютюнових виробів майже готовий до запуску. Проблема лише у настройці та запуску обладнання. Також наступного року має розпочатися будівництво м’ясопереробного підприємства. Загалом, для міста – це створення близько 600 нових робочих місць.
Продовжується робота з інвестором, який має намір встановити у Жовтих Водах сонячні батареї. Рішення щодо виділення йому земельних ділянок депутати міської ради вже прийняли. Співпраця у цьому напрямку триває.
Ми намагаємося допомагати і вже діючим підприємствам та підприємцям. Депутатський корпус на одній із сесій міської ради прийняв рішення щодо зниження ставки єдиного податку та податку на нерухоме майна для ФОПів.
Не стоїмо осторонь і проблем ДП «СхідГЗК». На позачерговій сесії Жовтоводської міської ради, яка відбулася 18 серпня, депутати затвердили проект звернення до Президента України, Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України, Голови комісії з питань надрокористування при державній службі геології та надр України стосовно видачі комбінату спецдозволу на видобуток уранової руди.
Багато питань у жовтоводців виникає щодо подальшої долі СМСЧ №9. Скажу одразу: наше завдання – створення сучасної медицини у Жовтих Водах. Відремонтовані приміщення, якісне обслуговування, нове обладнання – саме такою я її бачу. Ми вже розпочали оптимізацію закладу. Кожна напівзаповнена будівля СМСЧ №9 – кошти, які можна було б направити, наприклад, на придбання сучасного рентгенапарату. Попри те, що заклад державний, на підтримку медсанчастини з міського бюджету виділяються значні кошти. Щороку фінансування збільшується. Цьогоріч із міського бюджету передбачено виділити 18,046 млн грн, а у 2016 році на підтримку СМСЧ №9 було направлено близько 13 млн грн. Уперше за історію закладу проводиться капітальний ремонт покрівель коштом міського бюджету. На ці роботи ми виділили 1,79 млн грн.
І на останок, що побажаєте жовтоводцям у переддень Дня міста та Дня шахтаря?
Перш за все, хочу побажати жовтоводцям наснаги, віри у свої сили та завтрашній день. Ніколи не втрачати надії, йти до кінця, старанно та наполегливо працювати. Адже тільки щоденною самовідданою працею ми змінимо наше життя на краще. Шановні жовтоводці! Я вдячний за все те добре, що ви зробили і продовжуєте робити для рідного міста. Бережіть своє здоров’я, виховуйте дітей гідно та у дусі патріотизму. Любіть своє місто, дбайте про нього, завжди пам’ятайте, звідки ви родом, та пишайтеся тим, що ви – жовтоводці! Зі святом вас! Із Днем міста та Днем шахтаря!
Котова Марина, прес-секретар Жовтоводської міської Ради
