За рік роботи у міській поліклініці хірург-стоматолог Андрій Кузяк набув гарної репутації серед жовтоводців. У черзі до реєстратури або під кабінетом можна почути, як хтось із пацієнтів, що вже «там були», розповідають про вправність лікаря, його компетентність та делікатність. Звідки і за яких умов лікар приїхав до Жовтих Вод, дізнавалися «ЖВ».
хірург-стоматолог Андрій Кузяк
«Бажання стати лікарем з’явилося у підлітковому віці, коли сам знаходився на лікуванні у стаціонарі і спостерігав за роботою практикантів», – ділиться спогадами Андрій Олександрович. Для майбутньої професії обрав спеціальність хірурга-стоматолога. У 2012 році закінчив Донецький національний медичний університет. Факультет стоматології ДНМУ вважається одним із найсильніших в Україні і дає студентам сильну теоретичну базу. Проте гірше ситуація із практикою. Ринок праці у Донецьку перенасичений спеціалістами в медичній галузі, тому отримати навички у своїй професії майбутнім лікарям дуже складно. З цієї причини Андрій Олександрович поїхав до Луганська, де факультет стоматології утворився зовсім недавно, і вступив до інтернатури. Тут отримав гарну практику під керівництвом досвідчених вчителів, освоїв сучасні методи лікування, зокрема й технологію застосування титанових імплантів. Доля звела майбутнього спеціаліста із світилами медицини – хірургами, щелепно-лицевими хірургами, онкологами в області стоматології. «Я чув, що з початком бойових дій дехто з них виїхав із регіону. Сподіваюся, що не з України. Це було б великою втратою для вітчизняної медицини».
По закінченні інтернатури молодий лікар повернувся до рідної Горлівки (Донецька обл.), де влаштувався хірургом-стоматологом до державної медичної установи.
Коли в Донецькому регіоні почалися бойові дії, Андрію Олександровичу довелося надавати медичну допомогу потерпілим від обстрілів. Першим був чоловік, який мав осколкове поранення у щелепно-лицьовій області. Лікар видалив осколок і зашив рану. Та що далі, то частіше доводилося проводити подібні операції. «Більше роботи було, звичайно, у хірургів та травматологів, – згадує лікар. – Поранення в голову зустрічалися рідше, і в цих випадках лише 10% людей виживали, поки їх довезуть до лікарні. Та всім, хто потрапляв до стоматології, ми оперативно надавали медичну допомогу. Летальних випадків у нашому відділенні не було».
Ситуація в місті ставала все напруженішою. Крім того, лікарі півроку не отримували зарплатні. Андрій Олександрович став шукати місце, куди можна було б переїхати із сім’єю – дружиною і маленькою донькою, якій не було ще й року.
«Нас прийняв колишній горловчанин, що раніше переїхав до села Мала Решетилівка неподалік Миргорода. Там чоловік займається сільським господарством і прийняв із Горлівки більше десяти сімей. У селі багато покинутих хат, їх власники залюбки пускали туди переселенців». Так молода сім’я опинилася на безпечній території, але без роботи і засобів для існування. Зрозумівши, що хірургом-стоматологом у районі влаштуватись не вдасться, Андрій Олександрович зайнявся пошуком роботи через Інтернет та через знайомих. «В цей час моя мама переїхала з Горлівки до Запоріжжя, – розповідає Андрій Олександрович. – Там від одного знайомого, який приїхав із Жовтих Вод, вона дізналась, що у Жовтих Водах цілком імовірно може бути потреба в лікарі моєї спеціалізації. Він підказав, до кого можна звернутись в СМСЧ-9, і дав мені номер телефону».
З’ясувавши, що вакансія хірурга-стоматолога дійсно відкрита, лікар мав тиждень, щоб знайти у Жовтих Водах житло, переїхати із сім’єю і влаштуватись на новому місці. У березні 2015 року Андрій Олександрович приступив до своїх обов’язків у СМСЧ-9. Згодом до Жовтих Вод переїхали родичі дружини – мати і сестра з дітьми.
Із пацієнтами Андрій Олександрович дотримується демократичного стилю спілкування. «Мені подобалось спостерігати за вчителями, коли вони ввічливо, з повагою роз’яснювали пацієнту його ситуацію, можливі ускладнення, варіанти лікування, види анестезії. Такий підхід зараз поширений у багатьох країнах світу. Адже завдяки мережі Інтернет люди зараз компетентні у багатьох сферах. Задача лікаря – окреслити ситуацію і дати людині можливість самій вирішити, яким шляхом піти».
Тетяна КОРОБЕЙНИКОВА, фото автора, Жовтоводські вісті
