Незалежність, свобода, що може бути краще, ніж гордість за свою країну. Цим ми, діти України, завдячуємо своїм батькам, а також попереднім поколінням, які боролися за державність свого рідного краю не одне століття…
У 2011 році Україна святкує 20-ту річницю своєї незалежності. З одного боку для багатовікової історії українського народу це досить короткий термін, з іншого – ці роки довели зрілість української нації в її самостійному державному поступі після довготривалих десятиліть бездержавного минулого.
За 20 років Україна подолала нелегкий тернистий шлях. Країна пройшла через руйнування соціальної, економічної сфер, а найголовніше, відбулася втрата духовних орієнтирів кожного українця, але водночас за ці роки було сформовано державність. Нині незалежна Україна – це явище, що ні в кого не викликає сумніву і є предметом гордості та гідності кожної людини нашої прекрасної країни.
Святкування 20-ої річниці Незалежності України містить у собі заряд для відкриття суспільством нових горизонтів. Це дає нагоду громадянам оцінити пройдений українським суспільством шлях, проаналізувати досягнення і помилки, намітити перспективи розвитку.
Гуманітарна гімназія імені Лесі Українки також готується до Дня Незалежності України, оскільки ця дата є важливою для розвитку молодого покоління, яке повинне зберігати і шанувати традиції нашої історії, культури, єдності і духовності. 14 квітня 2011 року в актовому залі цього закладу відбулася Міська науково-практична конференція «Тернистий шлях Української державності».
Діалог розпочала Тетяна Миколаївна Шевченко, вчитель історії, з добре відомих нам слів Тараса Григоровича Шевченка:
У всякого своя доля
І свій шлях широкий:
Той мурує, той руйнує,
Той неситим оком
За край світа зазирає, —
Чи нема країни,
Щоб загарбать і з собою
Взять у домовину.
А й справді, кожен має свою власну долю й свій власний шлях. Так само й наша люба Україна виборювала свою путь до свободи та незалежність. Їй довелося несолодко, адже ця країна мусила подолати безліч перешкод задля досягнення омріяної мети.
Всі присутні із задоволенням слухали історію рідного краю. Учні різних шкіл і класів з надзвичайним натхненням доповідали про силу, витримку та мужність нашого народу, про те, що йому довелося пережити у періоди заснування Київської Русі, козацтва, Першої світової війни, післявоєнного часу та жорстоких репресій, голодомору та Великої Вітчизняної війни.
Коли уявляємо все це перед собою, то душу охоплює страшна туга за нашими пращурами, які, незважаючи на жахливі муки та випробування часом, здобули-таки для нас незалежність.
Також дуже приємно вразила присутність молоді на цій конференції . Це говорить про те, що їй не байдужа доля рідної країни, і вона поважає її історію.
Діти, надія нашої країни! Не дозволимо жодному українцю забути про події, що передували самостійності України, та людей, що здобули для неї незалежність!
У конференції брали участь такі учні гімназії:
Сахнюк Альбіна 8-А
Хоменко Дар’я 9-А
Свінтіха Оксана 9-А
Качарова Каріна 10-Б
Дорн Юлія 11-А
Кожен із них чи добрим словом, чи піснею зумів створити атмосферу щастя та любові до рідної землі.
Завершимо нашу оповідь патріотичним віршем Качанової Каріни «До України»
Рідні землі, рідна мова,
Колискова, мати.
України степ широкий
Змалку треба знати!
Вільні води і тополі,
Верби, полонини.
Це квітуча і терниста
Наша Україна.
З хлібом, з сіллю,
З щирим серцем, с карими очима,
Зустрічає в рідній хаті
Віра нерушима.
Україно, земле рідна,
Ненька нездоланна.
Буде жити у народі
Думка несказанна.
Рідні землі, рідна мова,
Колискова, мати.
України степ широкий
Змалку треба знати!
