Загальний простір інноваційного розвитку, в рамках якого відбувається стратифікація держав і регіонів, багато в чому залежить від рівня якості інноватики. Сфера надання послуг населенню в будь-якій країні регламентується суспільними потребами і задача держави вдосконалити практику, зміцнивши її доцільність якісними нововведеннями.
У країнах Європи основним із методів допомоги населенню у спеціалізованих медичних закладах є практика роботи мультидисциплінарної команди (МДК), до роботи яких активно залучають фахівців з неурядових організацій. Такий мультидисциплінарний підхід є важливим важилем в якості надання послуг населенню.
Діяльність МДК, за роки свого існування, зарекомендувала свою ефективність, зокрема: це дозволило надавати якісний соціальний супровід ВІЛ-позитивним містянам.
Мультидисциплінарний напрямок – це в першу чергу соціальний супровід хворого, індивідуальний комплексний підхід до лікування. Саме завдяки тісній співпраці між лікарем, медичною сестрою та соціальним працівником значним чином підвищується рівень якості наданої медичної допомоги та покращується результат її надання. Участь соціального працівника в цій моделі співпраці має важливу ланку в ланцюжку взаємодопомоги. Соціальний працівник, працюючи в тандемі з лікарем, значно підвищує прихильність пацієнтів до лікування, що є ефективним компонентом протидії поширенню епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу.
Перевага МДК у медичній установі у тому, що соціальний працівник є зв’язуючою ланкою між клієнтом та лікарем: він допомагає «розкритися» клієнту – розповісти про свої проблеми; залучає додаткові ресурси, які не можуть залучити медпрацівники – юриста, консультанта по хімічній залежності; соціально-психологічне та мотиваційне консультування тощо. Лікар – це фахівець, який призначає лікування для хворого, але чи дотримується цього лікування сам пацієнт? Саме підтримкою, сприянням у відновленні документів, формуванням прихильності до лікування антиретровірусної терапії та контролем у дотриманні лікування клієнтом займається соціальний працівник. Тому медичні установи, які мають в складі МДК соціального працівника, мають змогу надавати ширший спектр послуг своїм пацієнтам.
Але не завжди медичні установи мають в складі МДК соціального працівника. Причинність цього факту різна, хоча його наявність в МДК має неабияку важливість. Подібна ситуація склалася у Дніпропетровській області, у місті Жовті Води. Жовтоводський міський благодійний фонд «Промінь» співпрацює з кабінетом «Довіра» при санітарно-медичній санчастині №9 з 2008 року. Неурядова організація стикнулася з проблемою введення соціального працівника до штату ЛПЗ.
- Ми з вами повинні розуміти, що якісна й злагоджена командна робота фахівців завжди приносить високі показники. Кожен в команді надає свою професійну допомогу і дуже важливо, щоб в її складі був і соціальний працівник, як спеціаліст, який має тісний психологічний контакт з клієнтом. Важливість соціального працівника в МДК диктує не тільки час, а й сама модель взаємодопомоги й підтримки. Нажаль фінансування ЛПЗ дуже обмежене, і саме зраз страждає від дефіциту бюджету. У вирії сьогодення в реформуваннi медичної сфери,зокрема у медчастині нашого міста, очікуються реорганізаційні зміни, які відкладають на невизначений час вирішення питання введення в штат кабінету Довіри соціального працівника. На сьогодні, в рамках співпраці з ЛПЗ, нашому соціальному робітнику надано місце в кабінеті «Довіра» для роботи з клієнтами, але це не той комплексний підхід, якого потребують ВІЛ-позитивні містяни, – стверджує Галина Лагута, керівник ЖМБФ «Промінь».
Жовтоводський міський благодійний фонд «Промінь» через систему адвокатування наслідує практику м. Полтави, що діє в рамках роботи програмного компонента 21М «Підтримка сталої відповіді на епідемію ВІЛ-інфекції/СНІДу на регіональному рівні шляхом адвокатування переходу на державне фінансування послуг з догляду і підтримки для ВІЛ-інфікованих, профілактики інфікування ВІЛ» проекту «Комплексний підхід до подолання епідемії ВІЛ/СНІД», що реалізується Благодійною організацією «Світло надії» за підтримки Благодійної організації «Всеукраїнська мережа ЛЖВ».
Якщо буде правильно організована робота мультидисциплінарної команди з ВІЛ-позитивними людьми, то вона матиме безперечно якісний рівень в наданні своїм клієнтам повного пакету медичного та соціального обслуговування.
Наразі питання залишається відкритим. Чи визнають лікарі й місцева влада необхідність залучення соціального працівника в моделі мультидисциплінарного підходу? Це питання залишає бажати позитивного результату, адже покращення якості життя пацієнтів має бути пріоритетом у їх роботі.
Лада Михайлик, БО «Світло надії»
