Отож, психологи радять:
Поки боєць перебуває в зоні АТО, не розповідайте йому про свої страхи і тривоги. Людина в зоні бойових дій живе на межі своїх можливостей. Якщо у бійця не буде впевненості, що вдома все добре, — він не зможе ефективно виконувати бойові завдання. Дайте йому зрозуміти, що вдома на нього дуже чекають, за нього переживають, його люблять і знають, що він повернеться живий та здоровий.
Переживання в сім’ях бійців неминучі, але градус хвилювання можна знизити. Обмежте собі доступ до ЗМІ і захистіть себе від негативної інформації. Є зв’язок з вашим сином/чоловіком/братом — з ним все добре. На все інше краще не звертати уваги. Вкрай важливо, щоб поряд була люди, здатні підтримати і допомогти контролювати емоції.
Приготуйтеся, що боєць, який повернувся із зони бойових дій, — це вже інша людина, яка отримала унікальний досвід. Його потрібно прийняти разом з новими поглядами, знайомствами, проблемами, страхами і, можливо, проявами агресії. Повернення до мирного життя може затягнутися, але без любові, турботи, тепла і, найголовніше, прийняття сім’ї воно стане практично неможливим.
Не відгороджуйтеся. Якщо боєць залишається сам на сам зі своїми спогадами, виникає внутрішній конфлікт, який буде лише посилюватися. Виходів із конфлікту може виявитися багато, та всі вони будуть деструктивними для особистості і соціуму.
Слухайте його. Це важливо. Боєць повинен зрозуміти, що поряд людина, яка прийме його будь-яким. Що він потрібен. Дім повинен стати для нього місцем, де можна розслабитись і розкритися.
Забороніть собі ображатися. Не забувайте, що у зоні бойових дій немає дипломатії, до якої ми звикли у повсякденному житті: там щось не скажи, тут посміхнися, умовності збережи, так не зроби. Боєць налаштований категорично, він так звик. Через це можуть виникати конфлікти.
Щоб чоловік швидше адаптувався, залучайте його активніше у повсякденне життя.
Якщо немає різко агресивних форм поведінки, не відгороджуйте дітей від батька. Дитина — це додаткова ниточка, яка прив’язує бійця до реального життя. Діти розуміють більше, ніж вам здається. Їхня чуйність і співпереживання можуть стати для батька рятівними.
Якщо йому починають снитися кошмари — зверніться до психотерапевта або психолога.
При проявах агресії на словах — говоріть із людиною спокійно. Своєю поведінкою, інтонацією і реакцією дайте зрозуміти, що ви усвідомлюєте, як йому важко.
Агресія рідко виникає в колі сім’ї. Здебільшого у компаніях — хтось сказав зайве слово, неправильно зрозумів, не так подивився. Якщо ваш чоловік/брат/друг починає нервуватися — виведіть його з зони ризику. Оберігайте його від людей, які можуть спровокувати на конфлікт.
Якщо прояви агресії супроводжує зловживання алкоголем — негайно зверніться до фахівців. Спиртне гарантує непередбачуваність у будь-якому стані.
Багато бійців АТО скаржаться на болі у спині. Носіння бронежилета і тривалі переміщення на бронетехніці можуть призвести до проблем із хребтом. Необхідно пройти обстеження. Якщо фізичних розладів не виявили, то травма є психосоматичною. Потрібні масажі, фізіотерапевтичні процедури, плавання, гімнастика.
Якщо боєць не хоче йти до психолога або психотерапевта, хоча потребує їхньої допомоги, то фахівець сам має прийти до нього. Знайдіть спосіб, аби у вашому колі спілкування з’явилась людина, що встановить довірчі взаємини з бійцем і допоможе йому усвідомити деякі моменти в його поведінці.
Якщо людина не хоче йти до психолога, але готова йти на сповідь до духівника — йдіть до церкви.
