Під час Саксаганського ярмарку «СОРОЧЕ ГНІЗДО» 2015 відбувся концерт за участі гуртів «ВЕРТЕП» і «АстартА та ДІЛЯ», Сашка Лірника, фольклорно-обрядового театру «РОДОСЛАВ», DJ Ivan Deyanov (Болгарія). Але, без перебільшень можна сказати, що на ярмарок багатьох «заманив» довгоочікуваний Олег Скрипка. Оскільки його ім’я вже неодноразово звучало «в планах» різних заходів, то, чесно кажучи, до останнього моменту не полишали сумніви: приїде чи не приїде? Та коли на сцені таки з’явився гурт «Воплі Відоплясова» та їхній бравий лідер із інструментом (а що «на селі» ще потрібно, ну, як говорять, «щоб душа розгорнулась»?), то радість публіки була безмежною! І підтанцьовували, й підспівували: «Весна, весна, весна прийде!», «Та коли є в кишені пачка цигарок…», «Гей, були, були на селі!». Стояти спокійно було нереально: енергетика шалена! Навіть найскромніші й найтверезіші підтанцьовували нишком: бровами, п’яточками чи колінцями – хто як міг! На головній сцені Саксаганського ярмарку «СОРОЧЕ ГНІЗДО» Олег Скрипка разом з організаторами заходу заспівав Гімн України. Після концерту нам вдалося взяти ексклюзивне інтерв’ю.
– Олеже, що для Вас Україна? Що для Вас щастя? Що для Вас кохання?
– Відчуття Батьківщини дуже важко пояснити, але так стається, що люди готові багато чого робити і заплатити найвищу ціну за Батьківщину. Особливо це відчувається нині, в останні роки. Це, мабуть, поняття цінності того, що є у нас в житті: родина, близькі люди. Тож, Батьківщина – це відчуття великої родини.
Щастя – це… Знаєте, я не підтримую тих людей, які говорять, що «життя – як зебра», «боротьба протилежностей», «чорне – біле», «щастя – нещастя», «любов – ненависть». Я вважаю, що щастя – це нормальний стан для людини. Ненависть, страждання, кров і війна – це є ненормально, це є відхилення від нормального. Дійсно ми робимо помилки у житті, ми шукаємо правильний шлях, але стан щастя мусить бути стабільним. Цього треба прагнути й інвестувати в це поняття – «щастя». Я усвідомив це дуже давно і з тієї пори, як я це усвідомив, для мене щастя – це є нормальний стан позитиву. Якщо тебе збагачує спілкування з людьми, ти з ними спілкуєшся. Якщо ні, йдеш в іншу сторону. Це лише зв’язки, які тебе нівелюють, виснажують…Потрібно шукати ті, які наповнюють, збагачують.
Кохання? Мені подобається, що в українській мові є два поняття: любов і кохання. Наскільки я знаю, ні у французькій мові, ні в російській, ні в англійській такого поділу немає. Насправді поняттю «любов» я би дав набагато більше слів. Це надзвичайно великий спектр відчуттів, емоцій. Я вважаю, що любов – це теж мусить бути постійний стан. Це якась сторона щастя. Це механізм бути в стані щастя. Якщо ти робиш те, що ти любиш, знаходишся з людьми, яких ти любиш, споживаєш те, що ти любиш, – ти перебуваєш в стані щастя. Все дуже просто. А кохання – це дійсно рідкісна річ. Не знаю, можливо, це фізіологічне, тому що можна один-два рази зустріти у житті ту людину, з якою ти лишишся. Це є інструмент для побудови родини. Але важливо не втратити голову в стані кохання. У стані любові ти можеш бути все життя, а кохання воно лишає. Тому не треба зациклюватися на коханні. Люди часто зациклюються на коханні, а коли воно відходить, натомість приходить ненависть обов’язково. Це як наркотик: тебе «пре», а потім тебе «плющить». Кохання – це наркотик.
– Ви на сцені створюєте образ дуже енергійної й запальної людини. Який Ви у житті?
– Повна протилежність сценічного образу. Недарма акторів раніше називали «лицедіями»…
– Безумовно, Ви на сцені актор, в першу чергу. Співак, музикант і актор.
– Якщо людина вийшла на сцену, вона мусить бути актором. Сцена – це такий простір, який потребує якихось образів, картинок. Не можна вийти на сцену і «бути самим собою». Такими можуть бути або діти, або тварини. Якщо ти не дитина і не тварина, тоді на сцені ти актор. Актор – «лицедій». Тобі потрібно створити це «лице», цей образ. Якщо говорити про духовні практики, то, приміром, буддисти говорять, що всередині кожної людини є ця порожнеча, тобто «нічого немає». Якщо людина вслухається в себе, то вона відчує цю порожнечу. А зовні оці всі образи малюються, робляться. Ти можеш вибрати будь-який. А в житті я дуже спокійний.
– Що побажаєте нашим читачам?
– Щастя, наснаги, гармонії, спокою. Відкидати все неважливе. Світ сучасний повен різноманітної інформації, яка підчас сповнена протирічь. Нас часто хочуть використати, зганьбити. Потрібно мати стрижень, відчувати гарних людей, негарних. Нам потрібно більш концентруватися на цінностях. На власних цінностях. У нас всі хочуть «врятувати країну», а самі не можуть прибрати на робочому столі або навести лад у власній родині. Зате дають поради Президентові.
– Вас, до речі, колись пропонували на Президента Україна. Ви відмовилися.
– Це в Інтернеті жарт такий був… Політика – це дуже специфічна річ. Потрібно до цього мати хист і бажання. Я не маю ні хисту, ні бажання. Кожному треба знайти своє призначення і займатися своєю справою. Бажано це зробити в молодому віці. Тож, жовтоводцям бажаю щастя, кохання. Сподіваюся, ми приїдемо на ваші землі й зіграємо концерт.
Людмила НОВОШЕВСЬКА, «ВІСНИК МІСТА»
