Минулого тижня в міському історичному музеї ім. Юхима Пригожина відбулася презентація персональної виставки робіт із бісеру жовтводської майстрині Любові Маляренко.
Бісероплетінням Любов Іванівна займається вже чотири роки. Цікаво, що всі її роботи є авторськими. Допомагають талановитій майстрині займатися улюбленою справою її діти, котрі й цього разу доклали чимало зусиль для організації виставки. До речі, у день презентації, 9 липня, Любов Маляренко була іменинницею. Помилуватися її витонченими, вишуканими роботами і привітати Любов Іванівну з днем народження прийшли рідні, друзі та колеги з творчого об’єднання «ХУТІР». Цього дня на адресу іменинниці пролунало чимало теплих і щирих слів, а також пісні у виконанні Олени Новосьолової, авторки Гімну нашого міста.
Після офіційної частини ми поспілкувалися із головною героїнею цього свята. Виявляється, цьогорічна виставка під назвою «Із любов’ю для Любові» вже четверта на рахунку майстрині. Окрім того, Любов Іванівна намагається не пропускати місцеві вернісажі, виставляла свої роботи і у Дніпропетровську, де двічі посіла перше місце по області.
— Першою роботою, з якої все почалось, було деревце, зображення якого я побачила у газеті. Я зробила це деревце, а потім уже не могла зупинитися, — пригадує Любов Іванівна. – Я й досі не володію технікою бісероплетіння, просто сідаю і починаю плести. Я постійно вчуся. Хоча за чотири роки зробила вже більше 500 виробів.
— Звідки берете ідеї Ваших робіт?
— Ніде. Все це – авторські роботи, і я цим пишаюся! У мене дуже розвинена фантазія, що я й сама за своїми ідеями не встигаю (сміється). Я можу одночасно виготовляти по сім робіт.
— Як багато часу Ви на це витрачаєте?
— Роботи, звичайно, можуть бути різними. Якщо щось простеньке, то за два вечори вправляюся. Більш складні роботи, де потрібні заготівки й багато деталей, потребують більше часу. А втім, я швидка на руки.
— До того як захопитися бісероплетінням, які мали уподобання?
— Я займалася в’язанням. Професійно. Я цим заробляла. Коли у мене була перша виставка з бісеру, друзі дуже дивувалися – вони думали, що побачать виставку в’язаних робіт. Взагалі, я і пап’є маше, і всі види вишивки знаю, вивчала і Петриківський розпис, і аплікацію, багато чого. Коли готувала цю виставку, почала цікавитися декоративними роботами із пляшок. Це дуже цікаво!
— Як довго Ви готувалися до виставки? Як, взагалі, вистачає енергії на все це?
— Готувалася майже півроку. Це виснажливо. Потім відчуваю порожнечу. А я не можу сидіти і нічого не робити, не знаю куди руки подіти. Я не розумію тих людей, котрі говорять, що їм нема чим зайнятися. Мені 24 години у добі замало. Мені потрібно 48 годин і ще дві руки додати! Хоча інколи буває, що руки опускаються, адже бісероплетіння – задоволення не з дешевих. Але мене підтримують мої діти. Дочка сказала: «Ми зробимо усе, щоб ти цим займалася, бо без цього ти просто не зможеш жити». Вони розуміють мене. Коли готувалася до виставки, в усьому собі відмовляла. Купувала матеріали – горіла цим, жила цим!
— Чи є у Вас свої секрети майстерності? Тримаєте їх у таємниці?
— Секретів у мене немає. Будь-хто може до мене підійти, я проведу майстер-клас. Я розумію, що все одно кожен зробить по-своєму. У кожного свій погляд. Одну й ту ж роботу різні люди зроблять по-різному. Єдиний, мабуть, мій секрет: коли готуюся до виставки, то нікому не показую роботи, окрім донечки.
— Серед митців існують такі забобони.
— Так, художники не показують недописані картини, майстри не показують недороблені вироби. Та й немає сенсу дивитися на незавершену роботу, погодьтесь?
— Це вірно. Презентація виставки вже відбулась. Які плани на майбутнє?
— Трохи відпочину. Потім в’язанням буду займатися. Правда, без бісеру довго не витримаю. Мені достатньо відкрити свої шухлядки, взяти до рук намистинки, і все – мене вже не зупинити!
Те, що ця жінка має надзвичайно багату фантазію, завзятість до такої тонкої й кропіткої роботи, абсолютна правда. Розглядаючи численні роботи, відвідувачі музею не переставали дивуватися їх розмаїттю, складності виконання. Деякі квіти у горщиках здалеку можна було сплутати з живими, і лише на близькій відстані ставало зрозумілим: це ж все з малесеньких намистинок! Просто неймовірна краса! Чарівні роботи, зроблені Любов’ю і з любов’ю!
Людмила НОВОШЕВСЬКА, фото автора, ІА «Имеется мнение»
