5 серпня в Арт-кафе «Etage» м. Жовті Води відбувся дебютний виступ джазового тріо «SVETOFOR». На відвідувачів цього вечора чекала ціла суміш музичних жанрів: джаз, блюз, фанк, танго, диско, регбі, сальса і навіть босанова. Тріо виконало відомі світові хіти з власними аранжуваннями. Ініціатор цього нового музичного утворення Світлана КОНДРАТЬЄВА, мешканка Жовтих Вод, після концерту, ще під впливом емоцій від виконаної музики й реакції глядачів, поділилася своїми враженнями та планами тріо на майбутнє.
Джазове тріо «SVETOFOR»
– Як утворилося Ваше тріо?
– У нас цікавий склад: ударник – це мій молодший брат Іван Ушенко, на бас-гітарі – його кращий друг Андрій Гапоненко, і я – вокаліст і клавіші – Світлана Кондратьєва. Я знаю хлопців з дитинства. Насоб’єднала любов до музики. Я все життя займаюся музикою, і хлопці нині навчаються у Миколаєві на естрадному відділі музичного училища.
– Наш керівник намагається прищепити любов до джазу в Україні. До нас приїздить багато джазових зірок, переважно з Америки. Вони грають з нами! У нас є великий оркестр, з яким ми виступаємо не тільки в Україні, а й за кордоном. Любимо джаз і намагаємося розвиватися у цьому напрямку, – додає Іван.
– «SVETOFOR» – це тому що головна у команді «Свєта»? Як народилася назва тріо?
– Наша «фішка» – у тому, що ми любимо різні стилі, саме тому прийшла назва тріо «SVETOFOR». Ми за музичними вподобаннями, за характером – уособлюємо певний колір. Ми настільки різні! Андрій – це наш спокій, неквапливість. Я – більше вогонь, а Іван – він більш розважливий.
Ми маємо потребу один в одному і дуже добре розуміємося й відчуваємо один одного.
– Як складали концертну програму?
– Усі твори виконані у власному аранжуванні. Я пишу власну музику. Складаючи концертну програму, перш за все, ми орієнтувалися на те, що подобається публіці. Ви бачили, як наша кавер-версія відомої пісні про зайців «В темно-синем лесу…» просто «розірвала» зал! Це – хіт! Ми враховуємо те, що всі люди різні: хтось любить танго, хтось кайфує від свінгу, хтось у захваті від джазу, комусь до вподоби – хіти 70-х… Ми спробували все це об’єднати, ясна річ, враховуючи й наші особисті смаки. У подальшому хочеться вживати більше іноземних мов, окрім англійської. Сьогодні було кілька композицій французькою та іспанською, але цього замало, хочеться більшого розмаїття мов, а відповідно й музики.
– Англійська звучить дуже впевнено. Мабуть, є практика?
– Мабуть, тому що я дуже люблю афро-американців! – сміється Світлана. – А може, це музичний слух. Хоча я два роки жила в Німеччині. Певно, наслухалась… Я добре сприймаю мови: у мене вуха «відкриті».
– У Німеччині теж займалися музикою?
– Ні. Але поки була у Німеччині, написала багато своєї музики. Це допомогло мені більше розкритися. Коли повернулася, побачила, як зросли хлопці. Вони мене надихнули, – відповідає Світлана. -Знаєте, в мені завжди було багато джазу, але не всі люди розуміють джаз. У якийсь момент я усвідомила, що він в мені справді є і нікуди його подіти… Я обожнюю джаз, імпровізації…
– До речі, були композиції, які ми спонтанно продовжили грати. Може, ви не помітили, але ми в багатьох випадках продовжували імпровізувати. Джаз без імпровізації, коли грають однакові стандарти, – це не джаз, – переконаний Іван. – У багатьох моментах ми й самі не очікували, що так зіграємо.
– Ну завжди є до чого прагнути, куди рости, – скромно додає сестра. – Ми сподіваємося, що наше тріо буде ще довго існувати.
– На якій музиці виховувалися? Яку маєте музичну освіту?
– Я закінчила Дніпропетровське музичне училище як теоретик-мистецтвознавець, тобто грала класику: гами, сонати, етюди… А співати – це завжди було моїм хобі. Вокалом я не займалася. Але я хочу відзначити, що наша мама Ірина В’ячеславівна Ушенко – музикант, вона працює у Жовтводській музичній школі, де відкрила вокальний відділ. Так от, вона – прекрасний викладач! Це я так говорю не тому що вона моя мама, – посміхається Світлана, – у неї справді високі результати. Завдячуючи мамі, ми почали грати на музичних інструментах, розвиватися як музиканти. У нас ще є старша сестра, яка захоплюється літературою та хореографією. Мама дуже багато вклала в нас. Коли я почала співати джаз, хтось сміявся з цього «незрозумілого» співу, а мама – ні, вона підтримала мене й сказала, що в мене й справді є оці джазові нотки. Я їй дуже вдячна.
– Я закінчив музичну школу як піаніст, – розповідає Іван, – але вступати вирішив на ударника, тож думав кинути заняття на піаніно. Мама наполягла, щоб я довчився на піаніста, за що їй вдячний – це дало більше розуміння й відчуття музики. Років з 13-ти я почав цікавитися барабанами, весь час вистукував якийсь ритм, потім хтось показав, як це робити… Я люблю ритмічну музику.Андрій, до речі, також піаніст, ми разом закінчили школу й вступили до музичного училища.
– Плануєте ще виступи з цією програмою?
– Так, звичайно. Навіть сьогодні ми вже отримали деякі пропозиції й контакти. Дякувати Богу, що він дав нам такі таланти. Ми віримо в нього й бачимо значний результат. Є багато задумок на майбутнє. Можливо, це будуть якісь постановки, адже я й вірші пишу. Хочеться чогось більшого, ніж музичний концерт… Ймовірно, музичні смислові спектаклі. Хочеться й свою музику грати й писати. На подальше будемо думати, планувати. Ми хочемо, щоб було цікаво і корисно.Прагнемо, щоб наші виступи були не просто розвагою, щоб вони змінювали щось у житті людей на краще.
Бажаємо тріо «SVETOFOR» тривалої та плідної творчості, адже потенціал справді є. І якщо хлопці будуть підтримувати життєрадісну, енергійну й ініціативну Світлану, ані ідей, ані виступів їм не забракне. Хочеться відзначити й те, що Світлані Кондратьєвій дуже пасує саме джазове звучання, а це справді рідкість для слов’янських співаків.
Людмила НОВОШЕВСЬКА, ІА “Имеется мнение”, фото Павла ГАПОНЕНКА
