Йшов 1991рік.
Молода незалежна Україна ще тільки зводилась на ноги, робила перші самостійні кроки, але всі вірили в її майбутнє, любили юну державу і , щоб підтримати, робили їй незвичні, але дуже цінні подарунки.
Жовтень 1991 у містечку Жовті Води, як завжди стелив під ноги дорогі килими, весело жбурляв різнокольоровим листям, запалював багрянцем клумби.
А 20-тьох чарівників (Губа Р.І., Хапугіна О.М., Задорожня Є.В., Вайман В.Л.Коновалова Л.В. Дмитренког І.І., Марчук В.М., Дунаєва Т.Р.Постнікова Т.Д., Таценко К.В., Жушман В.М., Стадник М.Ф.Ломовець О.А., Біленко Л.О.,Марінік В.З., Плаксіна Н.М.,Журба Ю.І.,Забродський М.В., Москалюк З.Т., Компанієць К.П.), що жили в цьому місті, зібрав на раду Великий Мрійник – почесний громадянин міста,заслужений працівник освіти України, Добровольський Володимир Васильович. Запропонував магістрам наук подарувати Україні і рідному місту – ЛІЦЕЙ, заклад нового типу…
Це зараз. Через 20 років, ліцей природничо – наукового навчання ( так його назвали) відомий і в місті Жовті Води, і на Дніпропетровщині, і в Україні та далеко за її межами. Але треба було пройти тернистим шляхом, весь час підніматися вгору, долати паперові вершини, бюрократичні заметілі, доводячи всім: ліцей – найкращий заклад, ліцеїсти – старанні, наполегливі, талановиті учні, вчителі ліцею – справжні професіонали.
Як відомо, найважче завжди доводиться першим. Хто ж вони?! Ті перші, які ліцей збудували, шлях проклали і за ким уже впродовж 20 років ми йдемо в країну Знань.
Хотілось би , перш за все, згадати вчителів, які з Чистої Високої далечі спостерігають за нами. Тих, кого в цьому житті все ж немає. Стадник Т.Д. (історик),Марчук В.М.(фізик), Дунаєва Т.Д.( викладач французької мови).Кожен з них особистість, легенда, майстер! На їх уроки ходили як на свято, важко там працювали, бувало, сміялися, бувало, й засмучувалися, але завжди дивувалися, бо відкривали для себе світ – дивний, загадковий, далекий і реальний.
Найулюбленішим місцем всього ліцею стала кафедра інформаційних технологій, яку очолив Забродський М.В. та його однодумці Гирич В., Мантров Є.М., Даценко О.Є., Седухіна Т.М., Компанієць К.П., що працювали, як одна команда.
В кабінет інформатики ходили, щоб поділитися ідеями, отримати відповіді на питання,які не давали спокійно спати, послухати вірші, почитати свої, випити запашного чаю. Це був, якщо хочете, Клуб, який об’єднав все ліцейське братство-математиків, фізиків, філологів…
Колись, всі дороги вели в Рим, тоді ж, у 90-х, увесь ліцей збирався в лабораторії інформаційних технологій, і там творилися дива.
Та було б, мабуть, несправедливо не згадати окремо математиків ліцею. Якщо інформатики були душею закладу, то математики: Вайман В.Л., Журба Ю.І., Шкаран Н.І., Вайман Р.А., Маринін В.З., Смолянець Є.І, Затинацька Є.В були його серцем.
Математика- основа всіх наук, при бажанні якісь її закони можна знайти навіть у філології. Ця наука й зараз царює в ліцеї: найбільше уваги, найбільше годин, як наслідок – найвищі результати не лише в місті,а й в області.
Ліцею – 20, Україні -20! Зовсім дорослі! Прошуміли роки – принесли зміни, з’явились в ліцеї нові викладачі, але очолює заклад той, хто колись його створив – В.В.Добровольський.
Ліцей став флагманом освіти на Дніпропетровщині, таким йому й бути!
Тож напередодні великого свята – 20-ти річчя ліцею – ще раз хотілось би нагадати всім ліцеїстам – колишнім, теперішнім, майбутнім; їхнім батькам, жовтоводцям – цінуйте дива, невигадані, а реальні, цінуйте тих ,хто ці дива творить, не забувайте сказати спасибі Учителю.
Не забувайте свій ліцей, місту його подарував Учитель.
Шутенко Олена Віталіївна,
Вчитель української мови та літератури, Ліцей природничо-наукового навчання м.Жовті Воді
